Майстрам в/н

Цілі виробничого навчання

Навчальна мета передбачає:

–    міцне засвоєння та усвідомлення обсягу загально технічних та спеціальних З, У, Н за обраним фахом шляхом практичних її застосувань у виробничій діяльності;

–    формування, закріплення і розвиток умінь та навичок планування і здійснення виробничого процесу

–    формування і розвиток умінь і навичок застосування знань для розв’язання навчально-виробничих завдань пошукового характеру;

–    формування готовності до оволодіння сучасними технікою та технологією виробництва.

Розвивальна мета передбачає формування:

–    раціонального мислення та творчості;

–    пізнавальної активності та самостійності;

–    уваги, спостережливості;

–    критичного, аналітичного та логічного мислення;

–    вміння та навички самовдосконалення в обраній професії;

–    звички планувати та контролювати свою працю.

Виховна мета спрямована на виховання:

–    культури навчального процесу;

–    поваги до праці, обраної професії;

–    моральних якостей учнів як особистостей;

–    дисципліни, сумлінності, відповідальності, ініціативи.

Методи виробничого навчання

Методи виробничого навчання – основні способи діяльності майстра та учнів ПТНЗ, завдяки яким учні оволодівають знаннями, уміннями і навичками, професійною майстерністю, розвивають творчі здібності, розумові і фізичні сили.

Методи навчання здійснюються через різні прийоми.

Прийом – окрема визначена дія, складова процесу здійснення будь-якого методу навчання.

Класифікація методів виробничого навчання

І. Методи за джерелом інформації

  1. Словесні методи (інструктаж, бесіда, пояснення, розповідь, робота з друкованим джерелом інформації):

– дозволяють в короткий термін передати велику за обсягом інформацію;

– розвивають абстрактне мислення;

– розвивають в учнів здібності до правильного, глибокого та осмисленого сприйняття довкілля і визначення сутності предметів, явищ, зв’язків та закономірностей між ними.

  1. Наочні методи (візуальне сприйняття дійсності, поєднання наочного сприйняття і слова):

– демонстрація об’єктів і процесів, що вивчаються, у натуральному, природному вигляді (роздатковий матеріал, макети, моделі, натуральні зразки, показ прийомів роботи, проведення дослідів);

– демонстрація зображень, у тому числі символічних, умовних (креслення, схеми);

– демонстрація за допомогою інформаційних ТЗН.

  1. Практичні методи (вправи, лабораторно-практичні роботи, рішення виробничих і технічних задач, дослідження, самостійна практична робота учнів).
  2. Вправи – основний метод виробничого навчання.

ІІ. Методи за характером пізнавальної діяльності.

  1. Репродуктивні:

–    пояснювально-ілюстративний (учні слухають пояснення та спостерігають за показом майстра; використовується переважно на початкових етапах навчання).

–    Репродуктивний (виконання учнями прийомів та операцій за зразком, показаним майстром; виконання робіт згідно з інструкційно-технологічною карткою;вправи на тренажерах за докладно розробленою інструкцією; контроль процесу та підсумки роботи за вказівкою майстра).

  1. Продуктивні:

–    частково-пошуковий (виконання завдань за технологічною карткою, яка не має інструктивних вказівок; самостійні роботи на тренажерах при різних режимах та ситуаціях; прийняття оптимальних рішень при роботі в незвичних умовах; пошук причинно-наслідкових зв’язків);

–    дослідницький (самостійне визначення технології та режимів виконання завдань; проведення досліджень для встановлення закономірностей та алгоритмів технологічних процесів; планування і виконання індивідуальних та кваліфікаційних робіт або курсових і дипломних проектів).

ІІІ. Проблемно-розвивальні методи

–    монологічне проблемне викладання;

–    діалогічне проблемне викладання;

–    евристичний;

–    алгоритмічний;

–    програмований.

Методи активного навчання:

Традиційні (неімітаційні)    Інноваційні (імітаційні, ігрові)

–    лабораторно-практичне заняття;

–    самостійне виконання навчально-виробничих робіт;

–    виробничий семінар;

–    виробнича практика;

–    виконання індивідуальних завдань;

–    дискусія з мозковим штурмом;

–    програмоване навчання;

–    дослідницька робота    –    розробка варіантів рішень;

–    імітаційні вправи;

–    індивідуальний тренінг;

–    аналіз конкретних ситуацій;

–    розігрування ролей;

–    ігрове проектування;

–    ігри, ділові ігри

Типи і види уроків виробничого навчання

У сучасній педагогічній практиці найбільш розповсюджена класифікація уроків згідно з визначенням основної дидактичної мети, що вирішується на тому чи іншому уроці.

Тип уроку визначається основною дидактичною метою. Вид уроку – це засіб його реалізації (або вказує на методику йог проведення).

За формою проведення можна окремо виділити такі групи нетрадиційних уроків:

–    уроки у вигляді змагань та ігор (конкурси, турніри, ділові ігри, вікторини тощо);

–    уроки у вигляді публічного спілкування;

–    уроки, що опираються на фантазію;

–    уроки, комбіновані з іншими організаційними формами навчання (урок-консультація, урок-практикум тощо);

–    уроки, основані на імітації діяльності проведення громадсько-культурних заходів;

–    уроки, основані на нетрадиційній (інноваційній) діяльності учнів (уроки-взаємонавчання, уроки співпраці, уроки самоуправління тощо);

–    інтегровані, бінарні уроки.

Класифікація типів і видів уроків виробничого навчання

Тип уроку    Основна дидактична мета    Вид уроку

Урок формування первинних умінь    Сприйняття і первинне усвідомлення нової навчальної інформації; показ нових трудових прийомів і операцій трудової діяльності; формування первинних умінь правильного виконання окремих прийомів з дотриманням правил безпеки    –    інструктаж;

–    екскурсія;

–    кіно;

–    вправа;

–    тренаж

Урок формування складних умінь    Закріплення і розвинення умінь виконання окремих прийомів і операцій трудової діяльності з дотриманням якості в роботі; формування умінь і навичок по об’єднанню декілької простих операцій в одну складну при раціональному використанні урочного часу    –    лабораторно-практичні заняття;

–    вправи;

–    імітаційний тренаж;

–    самостійна робота

Урок вдосконалення вмінь та формування навичок    Удосконалення та систематизація умінь при виконанні складних робіт, формування навичок при вирішенні складних виробничих завдань    –    аналіз конкретних ситуацій;

–    конкурс;

–    виконання індивідуальних робіт;

–    дослідження

Урок комплексного застосування З, У, Н при виконанні НВР    Розвинення критичності, аналітичності, логічності мислення, самостійності та творчості учнів при виконанні НВР; комплексне застосування набутих З, У, Н    –    ділова гра;

–    аналіз конкретних ситуацій;

–    виконання індивідуальних робіт;

–    ігрове проектування

Контрольно-перевірочний урок    Виявлення глибини знань, перевірка і оцінка умінь і навичок виконання окремих операцій та складних і комплексних робіт; виявлення недоліків в З, У, Н та їх причин; отримання даних для атестації учнів    –    залік;

–    тестування;

–    контрольно-перевірочна робота;

–    імітаційні вправи;

–    конкурс;

–    гра

У сучасній дидактиці вживається поняття «синтетичний урок», сутність якого полягає в тому, що повторення попереднього навчального матеріалу зливається з введенням нової навчальної інформації та її закріпленням. При цьому відбувається непомітне «входження» учнів в нову тему та її ефективне засвоєння. Вивчення нового матеріалу, таким чином, починається вже на етапі актуалізації опорних знань, а закріплення ведеться паралельно із сприйманням нової інформації.

Алгоритм підготовки майстра виробничого навчання до занять

Готуючись до уроку, майстер в/н повинен:

–    проаналізувати підсумки попередніх занять з метою виявлення причин недоліків та внесення змін і доповнень у наступний урок;

–    визначити основну дидактичну мету уроку;

–    визначити тип, вид, структуру уроку та час, відведений для проведення кожного його елементу;

–    скласти план уроку;

–    підготувати науково-технічну та методичну літературу, а також матеріали з передового досвіду за темою уроку;

–    намітити практичні та навчально-виробничі роботи, вправи, завдання для самостійної роботи учнів під час закріплення нового навчального матеріалу;

–    підготувати дидактичне і матеріально-технічне забезпечення уроку;

–    визначити між предметні (внутрішньо предметні) зв’язки та прийоми їх реалізації на уроці;

–    визначити типові помилки, яких допускаються учні під час вправ, намітити засоби їх попередження або виправлення;

–    підготуватися до показу на уроці наочних засобів, експериментів, нових операцій і прийомів трудової діяльності;

–    спланувати методику контролю якості З, У, Н учнів на уроці.

Вимоги до змісту структурних елементів уроку виробничого навчання

І. Вступний інструктаж.

Вступний інструктаж – сукупність методів і прийомів виробничого навчання, які використовуються на початку занять з метою підготовки учнів до активного, безпомилкового і свідомого виконання практичних завдань.

Алгоритм проведення вступного інструктажу:

–    повідомлення теми і мети уроку;

–    цільова установка учнів;

–    перевірка З, У, Н за матеріалами уроків, взаємопов’язаних з метою уроку і необхідних для його проведення;

–    пояснення характеру і призначення запланованої на уроці роботи;

–    пояснення нової теоретичної навчальної інформації;

–    демонстрація нових операцій і прийомів трудової діяльності;

–    ознайомлення учнів з матеріалами, інструментами та приладами, які вперше будуть застосовуватися на уроці, та правилами техніки безпеки при роботі з ними;

–    вивчення інструкційної та інструкційно-технічної (технологічної) документації;

–    пояснення та показ способів раціональної організації робочих місць учнів при виконанні завдань;

–    інформація про типові помилки та способи їх попередження;

–    опитування учнів та пробне виконання ними нових прийомів роботи з метою перевірки засвоєння матеріалу вступного інструктажу;

–    відповіді на запитання учнів.

ІІ. Поточний інструктаж.

Поточний інструктаж – сукупність методів виробничого навчання, при використанні яких інструктивна діяльність майстра орієнтована на диференційний та індивідуальний підхід до учнів під час закріплення ними нової навчальної інформації шляхом її застосування у самостійній практичній діяльності

Реалізація поточного інструктажу передбачає:

–    видача завдань для самостійної роботи учнів;

–    пояснення послідовності виконання завдань;

–    розподіл учнів за робочими місцями;

–    повідомлення про критерії оцінювання практичної діяльності учнів;

–    індивідуальний поточний інструктаж шляхом проведення цільових обходів робочих місць учнів.

Приблизні цілі обходів робочих місць:

–    перевірка правильності організації робочих місць учнів та дотримання ними правил техніки безпеки;

–    перевірка правильності виконання учнями нових прийомів та технологічного процесу виконання робіт;

–    перевірка умінь користуватися кресленнями, інструкційними та технологічними картами;

–    надання допомоги учням;

–    перевірка ходу виконання робіт (між операційний контроль);

–    перевірка якості роботи учнів та виконання ними норм часу;

–    приймання та оцінювання робіт.

ІІІ. Заключний інструктаж.

Заключний інструктаж – підбиття підсумків виконання учнями трудових завдань з використанням сукупності методів виробничого навчання, які застосовувалися на уроці; об’єктивне оцінювання підсумків їх практичної діяльності.

Проведення заключного інструктажу передбачає:

–    аналіз уміння учнів застосовувати нову навчальну інформацію, що вивчалася на уроці;

–    аналіз причин помилок учнів та застосування засобів їх усунення;

–    повідомлення та обґрунтування оцінок, отриманих учнями на уроці;

–    аналіз дотримання правил техніки безпеки праці, організації робочих місць учнів;

–    розгляд випадків нераціонального використання урочного часу;

Схема плану уроку виробничого навчання

Тема програми___________________________________________________

Тема уроку_______________________________________________________

Мета уроку:

а) навчальна – які професійні З, У, Н формуються, закріплюються і розвиваються на уроці;

б) розвивальна – які операції і прийоми розумової діяльності учнів розвиваються на уроці;

в) виховна – які якості особистості учнів формуються і розвиваються на уроці.

Тип уроку_____________________________________________________

Вид уроку______________________________________________________

Дидактичне забезпечення (за допомогою якого здійснюється процес навчання)__________________________________________________________

Матеріально-технічне забезпечення (за допомогою якого всі учні здійснюють свою практичну діяльність)_________________________________________________

Міжпредметні зв’язки_________________________________________________

Перелік практичних завдань_____________________________________________

Список основної і додаткової літератури____________________________________

*** Методична мета вказується тільки при проведенні відкритих уроків.

Хід уроку

І. Організаційна частина ( ~5 хв.):

– перевірка наявності учнів;

– перевірка готовності учнів до уроку;

– допуск з техніки безпеки.

ІІ. Вступний інструктаж ( ~40 хв.):

  1. Актуалізація знань

–    повідомлення теми програми і уроку;

–    цільова установка проведення уроку;

–    перевірка опорних З, У, Н учнів, необхідних їм для подальшої роботи на уроці;

–    аналіз і доповнення відповідей учнів, підбиття підсумків.

  1. Викладання нового матеріалу:

–    повідомлення нової навчальної інформації;

–    показ нових прийомів трудової діяльності;

–    пояснення характеру і послідовності роботи учнів на уроці;

–    повідомлення про передовий досвід за темою уроку;

–    опитування учнів і пробне виконання ними нових прийомів, показаних майстром;

–    відповідь майстра на запитання учнів;

–    підбиття підсумків вступного інструктажу.

ІІІ. Поточний інструктаж ( ~270 хв.):

–    видання завдань для самостійної роботи учнів та пояснення порядку їх виконання;

–    розподіл учнів за робочими місцями;

–    повідомлення про критерії оцінювання виконуваних робіт;

–    цільові обходи майстром робочих місць учнів;

–    прийом майстром виконаних робіт;

–    прибирання робочих місць.

IV Заключний інструктаж ( ~270 хв.):

–    аналіз діяльності учнів у процесі всього уроку;

–    оцінка роботи учнів, її об’єктивне обґрунтування;

–    аналіз причин помилок учнів та засоби їх усунення;

–    повідомлення та обґрунтування оцінок;

–    видача домашнього завдання.

Основна плануюча документація з виробничого навчання

  1. Навчальний план – це документ, що визначає освітній рівень вступника, цілі навчання, перелік обов’язкових навчальних предметів, механізм міжпредметних зв’язків, форми, періодичність, терміни контролю З, У, Н учнів, їх кваліфікаційної атестації, вимоги до основних обов’язкових засобів навчання та плановий рівень кваліфікації випускника.
  2. Навчальна програма з виробничого навчання – це документ, що визначає зміст професійних З, У, Н та способи і методи їх формування; розробляється фахівцем, що викладає курс, на основі типової з урахуванням змін у відповідній галузі виробництва та сфері послуг і погоджується із замовниками робітничих кадрів.
  3. Поурочно- тематичний план складається педагогом у відповідності до навчальних програм, розглядається на засідання відповідної методичної комісії, затверджується заступником директора і є документом багаторазового використання.
  4. Перелік навчально-виробничих робіт з професії визначає роботи, які виконують учні з метою оволодіння професійними З, У, Н, що передбачені програмою виробничого навчання; складається на семестр майстром в/н під керівництвом старшого майстра, обговорюється методичними комісіями та затверджується заступником директора з НВР.
  5. План уроку є обов’язковим особистим документом, складається в довільній формі і має на меті забезпечити педагогу найбільш ефективне проведення уроку. За умови проведення уроків у паралельних групах з однієї й тієї ж теми майстер складає один план уроку з урахуванням особливостей проведення уроку в тій чи іншій групі.
  6. Розклад занять.
  7. Журнал виробничого навчання є основним документом фінансової звітності, який передбачає записи про дату і зміст проведення занять (робіт), час, витрачений на кожну тему (роботу), поточну, проміжну і підсумкову успішність учнів, відсутність учнів на заняттях.

TЕМА: Організація та здійснення виробничого навчання.

МЕТА: сформувати в студентів уяву про організацію виробничого навчання , знання форм і методів його здійснення, комплексного методичного забезпечення.

ПЛАН

  1. Виробниче навчання, зміст, мета, специфіка його організації
  2. Методи виробничого навчання:

2.1   Вступний інструктаж.

2.2   Поточний інструктаж.

2.3   Заключний інструктаж.

  1. Комплексне методичне забезпечення виробничого навчання.
  2. Урок виробничого навчання, вимоги до нього
  3. Планування процесу виробничого навчання

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Педагогічна книга майстра виробничого навчання: Навч. –метод. Посібник / Н.Г.Ничкало, О.В.Зайчук, Н.М.Розенберг та ін., за ред.. Н.Г.Ничкало. – 2-ге вид., допов., – К.: Вища шк., 1994. – 383 с.
  1. Устемиров К., Шаметов Н.Р., Васильєв И.Б. Профессиональная педагогика. /Под ред.. К.Устемирова. – Алматы, 2005.- 432с.

КЛЮЧОВІ СЛОВА:    виробниче навчання,

інструктаж,

навчальне обладнання,

навчально-виробниче завдання,

навчальна майстерня,

навички,

план уроку виробничого навчання,

робоче місце учня,

типи уроків виробничого навчання,

уміння,

самостійна робота.

  1. Виробниче навчання на різних етапах розвитку професійної освіти в Україні проводилося на основі різних систем. Вибір кожної з них залежить від умов, у яких здійснюється навчальний процес, від того, наскільки вони наближаються до реальних умов праці на конкретному виробництві, від рівня розвитку продуктивних сил.

Першою системою виробничого навчання була предметна система, яка відповідала періоду низького рівня розвитку техніки. В основу цієї системи покладено ідею послідовного формування умінь і навичок виготовлення окремих деталей певного завершеного виробу.

Друга система – операційна (60-70-ті роки ХІХ ст.). Суть її полягає в послідовному оволодінні прийомами виконання технологічного процесу, фактично незалежних від виду продукції, що виробляється.

Третя система – операційно-предметна передбачає формування певних дій в процесі виготовлення окремих виробів, складність яких постійно зростає.

Четверта система – операційно-потокова. Сутність цієї системи така: учень виконує одну операцію, а потім передає деталь на сусіднє робоче місце. Далі він отримує нову деталь і повторює ту саму операцію. Щоб засвоїти нову операцію, учень повинен зайняти сусіднє робоче місце. Послідовність операцій і становить зміст технологічного процесу.

П’ята система – операційно-комплексна систем, зміст якої полягає в тому, що протягом першого етапу навчання будь-якої професії учні послідовно вивчають потрібні операції. Так само, як і при операційній системі, ці операції здебільшого не пов’язані між собою в рамках єдиного технологічного процесу.

У процесі виконання комплексних робіт можна досягти подвійної мети:

  1. Вдосконалити вміння виконувати операції
  2. Набути умінь виконувати на базі кількох операцій комплексну роботу, яка відповідає даному технологічному процесу.

Шоста система – проблемно-аналітична (60-ті роки С.Я. Батишев). Весь матеріал програми виробничого навчання розподіляють на окремі навчальні проблеми, кожна з яких має самостійне значення. Учні засвоюють відповідні вміння і навички, вивчають проблему за проблемою в чітко визначеній послідовності. З кожної теми навчальної програми, зміст якої розподілено на окремі проблеми, необхідно розробити доцільну систему трудових вправ, складність яких поступово підвищується. Таким чином не тільки полегшується розв’язання важливих виробничих проблем, а й зростає розумова активність учнів.

  1. Успіх виробничого навчання залежить не тільки від правильного визначення його мети і змісту, а й від засобів досягнення цієї мети, а також від вибору мети методів навчання, які використовуються майстрами виробничого навчання в різних навчально-виробничих умовах.

У теорії і практиці виробничого навчання найпоширенішою є класифікація методів за ознакою джерела інформації (словесні, наочні і практичні методи).

До словесні методів належать розповідь і пояснення, бесіда, значною мірою, інструктаж.

До наочних методів відносять демонстрацію природних об’єктів і наочного приладдя, показ операцій і процесів.

Практичні методи – вправи, розв’язання виробничо-технічних завдань, лабораторно-практичні роботи.

Специфічним методом, який найбільше використовується у виробничому навчанні є інструктаж.

Інструктажем в умовах виробничого навчання називається чітко визначена система вказівок і рекомендацій, що стосуються способів виконання трудових дій, дотримання правил техніки безпеки і вимог виробничої санітарії та гігієни. Інструктаж можна проводити як в усній, так і в  письмовій формах.

Розрізняють наступні види усного інструктажу:

  1. 2.1. Вступний інструктаж – готовить учнів до активного і усвідомленого виконання вправ.

Як правило, під час вступного інструктажу демонстрація та пояснення об’єднуються. При цьому, пояснення має торкатися внутрішніх процесів, що спостерігаються.

Вступний інструктаж має таку типову структуру:

1)     повідомлення теми та мети уроку;

2)     перевірка теоретичної підготовки учнів (перевірка матеріалу, який було вивчено на попередніх уроках теоретичного або виробничого навчання);

3)     роз’яснення суті запланованої на даний урок роботи, а також виконання вправ або самостійних робіт;

4)     розгляд креслень, схем та технічних умов виробів, які необхідно виготовляти ;

5)     демонстрація матеріальних об’єктів, які мають бути еталонами у виконанні навчально-виробничих робіт;

6)     ознайомлення учнів з матеріалами, інструментами, обладнанням, пристроями і устаткуванням, що використовуються в процесі виконанні навчально-виробничих робіт;

7)     пояснення та демонстрація раціональних прийомів, способів виконання робіт, а також способів контролю їхньої якості;

8)     розгляд можливих типових помилок і способів їхнього уникнення;

9)     пояснення та демонстрація способів раціональної організації робочого місця під час виконання навчально-виробничих робіт;

10)розгляд правил безпеки праці для даного виду робіт і в процесі роботи в майстернях;

11)закріплення і перевірка засвоєння учнями матеріалу вступного інструктажу, а також, за потребою, повторне пояснення та демонстрація прийомів і способів роботи;

12)видача завдань, розподіл учнів за робочими місцями.

В залежності від специфіки змісту навчального матеріалу наведена структура може змінюватися.

  1. 2.2. Поточний інструктаж – спрямований на усунення типових помилок, що виникають у процесі виконання вправ після вступного інструктажу. Проводиться, як правило, індивідуально з кожним учнем.

Поточний інструктаж організується у формі цільових обходів робочих місць, під час якого перевіряється:

–  організація робочого місця;

–  виконання трудових прийомів і операцій;

–  використання вимірювальних і контрольно-вимірювальних приладів;

–  уміння користуватися технічною документацією;

–  дотримання правил техніки безпеки та норм виробничої санітарії та гігієни.

Під час проведення поточного інструктажу необхідна постійна організація цільових обх

1-й обхід: після вступного інструктажу, коли всі учні приступили до роботи:

2-й обхід: здійснюється перевірка організації робочого місця, рівень засвоєння трудових прийомів і операцій, раціонального використання матеріалів та інструментів, дотримання правил техніки безпеки;

3-й обхід: виявлення помилок у процесі виконання робіт та їхнє усунення.

  1. 2.3. Заключний інструктаж – передбачає узагальнення майстром (інструктором) найбільш типових помилок, що виникли в процесі виконання окремих операцій та розгляд шляхів їхнього усунення. Проводиться наприкінці уроку виробничого навчання, а також на завершення вивчення окремих тем навчальної програми. Здійснюється у вигляді активної бесіди з учнями.

Письмовий інструктаж має особливу дидактичну цінність в процесі виробничого навчання. Він дозволяє використовувати у письмових інструкціях різноманітні види інформації – мовленнєву, графічну, вносить в текст контрольні запитання.

Для якісного здійснення та забезпечення виробничого навчання необхідне відповідне комплексне методичне забезпечення.

  1. Комплексне методичне забезпечення (КМЗ) – це оптимальна система навчально-методичної документації та засобів навчання, необхідних для повного і якісного вивчення предметів, професій, спеціальностей у межах часу, який відведено навчальним планом.

КМЗ містить:

  1. Навчальну документацію: навчальний план, навчальні програми, перспективно-тематичний план, плани занять.
  2. Засоби для учнів: підручник, навчальний посібник, довідники, збірники задач, збірники завдань для виконання вправ та самостійних робіт, керівництво для виконання лабораторно-практичних робіт, комплекти інструкційно-технологічної документації.
  3. Засоби для викладача, майстра виробничого навчання: сучасні методики, методичні розробки з тем, методичні рекомендації, інформаційні матеріали з передового педагогічного досвіду.
  4. Дидактичні засоби на урок: наочні посібники, технічні засоби навчання, роздатковий матеріал, демонстраційне обладнання, пристрої контролю знань, умінь учнів.
  5. Навчальне обладнання для виконання навчально-виробничих та лабораторно-практичних робіт. Його перелік залежить від професії, за якою ведеться навчання.

Виробниче навчання може здійснюватись:

–                                       на уроках в навчальних майстернях училища, в начальних цехах, ділянках;

–                                       на заняттях у виробничих цехах підприємства;

–                                       під час виробничої практики на робочих місцях підприємства;

–                                       у процесі переддипломної практики;

–                                       під час випускної практики.

Виробниче навчання відбувається:

–                                       в навчальних майстернях;

–                                       на виробництві.

Основною формою навчання в навчальних майстернях є урок виробничого навчання, в процесі навчання на виробництві – заняття.

На уроках практичного (виробничого) навчання здійснюється формування в учнів практичних умінь та професійних навичок, що необхідні для майбутньої роботи з обраної професії.

  1. Урок виробничого навчання – це організаційна форма практичного навчання, що забезпечує розв’язання єдиного дидактичного завдання всією групою учнів в однакових навчально-виробничих умовах (навчальних майстернях, навчально-виробничих цехах навчального господарства).

Умовно всі уроки виробничого навчання можна розділити на три групи:

  1. Уроки, на яких формуються первинні вміння з виконанням прийомів, операцій та окремих видів робіт;
  2. Уроки, на яких удосконалюються первинні уміння та формуються навички виконання операцій і видів робіт;
  3. Уроки, на яких вдосконалюються уміння та навички виконання операцій та формуються уміння виконувати комплексні та інші види робіт.

Уроки виробничого (практичного) навчання, що проводяться в навчальних майстернях або навчальних цехах можуть бути таких типів:

–                                        уроки вивчення нових операцій;

–                                       уроки із закріплення раніше вивчених операцій;

–                                       інструктивні уроки;

–                                       контрольно-перевірочні уроки.

Заняття, які проводяться на виробництві можуть бути такими:

–                                       для удосконалення вмінь та навичок виконання комплексних і складних видів робіт у виробничих умовах;

–                                       заняття – спостереження, на яких учні спостерігають за діяльністю передових робітників в реальних виробничих умовах;

–                                       заняття-практикуми, які проводяться після спостереження за роботою робітників підприємства;

–                                       удосконалення загальновиробничих, загально – і конкретно професійних умінь і навичок під час роботи на штатних робочих місцях в процесі виробничої практики;

–                                       заняття з виконання контрольно-перевірочних робіт та кваліфікаційної пробної роботи;

–                                       заняття-екскурсії.

Наведемо схему здійснення виробничого навчання

  1. Планування процесу виробничого навчання забезпечує умови для його раціональної організації, своєчасного і повного виконання навчальних планів і програм, завчасної і ретельної підготовки майстра до проведення кожного заняття.

Відповідно до положення про планування виробничої діяльності  основною документацією з планування є: перелік навчально-виробничих робіт (завдань), для групи, навчальний план і програма виробничого навчання групи, план роботи майстра на робочий день (план уроку виробничого навчання).

Майстри виробничого навчання готують такі плани:

1). план виробничого навчання групи на місяць;

2). план уроку.

Під час виробничої практики учнів на підприємстві замість плану уроку майстер складає план роботи на день.

Майстри виробничого навчання, закріплені за навчальними майстернями, дільницями і полігонами, складають паспорт комплексного методичного забезпечення предмету (професії) і план роботи майстерні на півріччя (з урахуванням позаурочних заходів).

Навчальні програми регламентують лише загальний зміст і обсяг матеріалу з кожної теми, а конкретні навчально-виробничі роботи визначаються училищами самостійно.

Відповідно до інструкції про планування навчально-виробничого процесу переліки навчально-виробничих робіт з професії розробляються на навчальне півріччя або на весь рік майстрами виробничого навчання під керівництвом старшого майстра.

На період виробничої практики складається окремо програма, а також планується план виробничої діяльності кожної групи.